Час жінок повертається

Не так часто виходять у світ книжки, здатні перевернути наше уявлення про суть віщу. Тому видана в Одесі "Жінка - месія або місія" зайняла серед новинок місце особливе.

Її автор Елана (тільки своє ім'я винесла вона на обкладинку), простеживши історію жінки, представила численні факти, теорії і концепції так, що книжка читається із захоплюючою легкістю, якій може позаздрити детектив.

Якщо людство з'явилося на Землі понад два мільйони років тому, то чоловік - на вісімсот тисяч років пізніше своєї подруги. Кожна жінка божественною нагородою носить чашу Грааля. А що носить у собі чоловік? Нескінченне бажання заволодіти нею. Звідси його непримиренність, агресія, жорстокість. Жінки народжують дітей, чоловіки на війнах убивають їх. На думку Елани, тексти манускриптів із стародавніх часів упродовж п'яти тисяч років вселяли думку про війну з жінкою. Ось і Адамова Єва - уособлення зла. Як і інші жінки після створення світу. Бачити їх такими потрібно було, щоб знищити жіночу владу.

Жіноча влада, жіноче начало виникли набагато раніше. Витоки - в біологічній історії, коли чоловічі хромосоми виникали з жіночих.

Й автор "Жінки..." нагадує: наукові дослідження довели, що серце не народженого ще немовляти запускається серцем матері. Настрої, емоції, думки протягом життя - це ритми хімічної енергії. У їх основі залишаються коктейлі, які ми вбирали, наливаючись соками в тілі матері. Материнські емоції створюють складні хімічні процеси. I їх енергії теж впливають на нас. Ми живемо цими енергіями.

Тому і мають народжуватися тільки бажані діти, доспілі у вібраціях навколоплідної любові до них. До часу свого народження ми вже несемо на собі відбитки мови, емоцій, відчуттів і взаємостосунків довкруж нас. Ці ритми впродовж усього життя здаватимуться нам найріднішими, зрозумілими і правильними незалежно від того, наскільки правильні і корисні вони для нас насправді. Збіг з цими ритмами якихось людей викликатиме інтерес до них, а при сильному збігові - любов.

Від матері до матері передається генетична лінія, що дозволяє заглянути в далеке минуле. Саме за лінією материнського, а не батьківською.

То звідки тоді взялася "чоловіча" цивілізація? Це стає зрозумілим, коли читаєш книжку, наповнену інформацією з різних сфер людського буття. Виявляється, сучасні дослідження довели, що світ став патріархальним п'ять тисяч років тому, коли почалася своєрідна революція. Хоча, як стверджує Елана, "жіночий" розвиток світу з його гармонійним, невійськовим напрямом - життєздатніший.

Книжка написана в сучасній манері, коли думка небагатослівна. I якщо у читача виникає бажання заглибитися в тему, то будь ласка - список не одного десятка видань, у тому числі й з інтернет-адресами. Але і назви кількох "вікон" дають уявлення про жіночу складову історії.

Разом з автором ми переходимо з одного століття в інше, з одного тисячоліття в наступне, від однієї релігії до іншої, поступово охоплюючи цілісність жіночого буття, де і життя, і смерть, і погляд на них нерідко відмінні від сучасних.

Ось і в одній міні-главі автор запитує: в ім'я чого йшли на смерть так звані блудниці? Як вважає Елана, вони боронили своє право вибору і свою незалежність, без чого життя не мало для них сенсу. До слова сказати, і невинність свою вони теж боронили. У стародавні часи невинністю називали не фізіологічний стан, а рівень свідомості. Слово "virgin" було синонімом незалежності.

Жінка недоторканна і незалежна. Не залежна від чоловіка. I вона настільки вільна, що... доступна для всіх. Ось патріархи і назвали її повією. За тих часів у слова "проституція" було зовсім не те значення, яке надають йому зараз. Проституювати значило жертвувати себе богині. Це був релігійний ритуал, а не комерція, зазначає автор. У давнину були храми богинь - вогнища так званої проституції, а насправді - еротичного поклоніння, союзу чоловіка зі жрицею - тимчасовим втіленням Богині. Жінки, котрі присвячували свою сексуальність Богині. називалися "святими дівами". Багато хто з них походив з аристократичних родин і не потребував матеріальної підтримки чоловіків, оскільки вони самі володіли землями та іншою власністю. Служіння Богині було для них почесним обов'язком. Храмові цілительки віддавали свою сексуальність для перетворення чоловіка-дикуна в людину. Це був ритуал духовного єднання з божественністю, а не просте задоволення плоті. Тіло жриці було священне.

Еротичне служіння було розвинене по всьому світу. Вавілонські жінки мали раз на рік віддаватися чоловікам у храмі, інші народи посилали своїх дівчат на цілі роки в храми, де вони повинні були вдаватися до вільної любові зі своїми обранцями.

Сьогоднішнє уявлення про мораль ускладнює наше бачення сексуальності як вираз божественності. Так спотворюється святість поширеного в давнину обряду.

Час багато змінив і в самій жінці, і у ставленні до неї. Вона вистояла в суперництві не тільки зі століттями, а й з чоловіками. Не випадково на земній кулі сьогодні проживають 310 мільйонів жінок, яким "за 60", і лише 251 мільйон їх однолітків - чоловіків. А до 2025 року різниця в чисельності виросте до 100 мільйонів.

В Україні на тисячу українських жінок різного віку припадає 859 чоловіків. Тривалість життя "сильної половини" у всьому світі на п'ять - десять років менша, ніж "слабкої". А в Україні середня тривалість життя перевищує чоловічу більше ніж на 11 років. I в тому, що в українській мові "людина" - жіночого роду, автор бачить особливе значення. Чим більше дітей виросте, слухаючи закони не чоловічої войовничості, а жіночої мудрості, тим кращим буде життя.

За п'ять тисяч років чоловіча цивілізація довела свої суперечності до такого піку, що без жіночого компромісу їх уже не подолати. I не випадкове повернення до релігії. Вона дає нам ідеали, певні цінності, без яких цивілізація гине. А розум пізнає, аналізує, експериментує, препарує світ. Розум і релігія, як жінка і чоловік, повинні йти поруч. Якщо володарюватиме лише недосконалий розум, що не знає ні любові, ні цінностей, ні етичного початку, світ загине. Як уже гине ризикове чоловіче населення. Чоловік просто відкритий для смерті.

А жінка продовжує й оберігає життя. Сьогодні все більше жінок у владних структурах. Одне слово, прийшов їхній час. I в минулому був час жінок.

Багато питань перестають бути питаннями, коли читаєш мудру книжку Елани "Жінка - месія або місія"

Андрій КОРНІЛОВ.

“Чорноморські новини”, 31.05.08